| |
Із Києва міста, від злої орди,
Чернець ізранений дібрався сюди.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!
Він клячив, молився, допоки не вснув
Від Матері Божої промінь сяйнув.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!
Відкрив монах очі, ікону уздрів,
До чуда святого зранений добрів.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!
А біля ікони води джерело,
Змочив монах рани — немов не було.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!
На знак, що від Бога тут сон ся зарвав
Монах Зарваницею місце назвав.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!
Минали століття, минали роки
В селі не миналися Божі знаки.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!
Чуда відбувались, а ворог тремтів,
Він знищити воду джерельну хотів.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!
Зривали каплиці, горожі плели
Та крізь заборони до Матінки йшли.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!
Ішли через поле, лісами вночі,
З собою крізь пітьму діток несучи.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!
Упали окови та море біди,
Спішім до ікони, святої води.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє! Поділитись сторінкою: 
| |
