Ой, вийду я на ту гору

Ой, вийду я на ту гору,
Подивлюся на долину.
Долина широка, калина висока,         |
Аж додолу гілля гнеться.              | (2)

А під тою калиною
Стояв козак з дівчиною.
Дівчинонька плаче, сльози проливає,   |
Свою долю проклинає.                  | (2)

Ой, якби я була знала,
Не йшла б заміж, а гуляла.
У рідного батька, у рідної неньки,    |
Як цвіт маків розцвітала.             | (2)

А тепер я мушу знати:
Пізно лягти, рано встати.
Пізненько лягала, раненько вставала,  |
Свою долю проклинала.                 | (2)

Ой, вийду я на ту гору,
Подивлюся на ті квіти.
Квіти я садила, сама поливала,        |
Нема того, що кохала.                 | (2)

Ой, вийду я на ту гору,
Подивлюся на той місяць.
Ой, місяцю ясний, який ти прекрасний, |
Який заміж мій нещасний.              | (2)

Ой, вийду я на ту гору,
Подивлюся на долину.
Долина широка, калина висока,         |
А я стою одинока.                     | (2)

Поділитись сторінкою: