І хай з моїх рим десь проллються дощі

За мною будуть сотні інших поколінь
Любити дівчину, як я.
Дивитись разом у небесну височінь,
Як сходить сонячна зоря.

Жіночу руку брати ніжно у долонь,
Щоб поряд з нею йти в життя.
І аж до часу посивілих, білих скронь
Не загубити почуття.

Натхнення у Всесвіт злетіло сьогодні,
Бо настрій такий є чомусь у душі.
Тож хай воно плине в зіркову безодню
І хай з моїх рим десь проллються дощі.

Добро й надія будуть теж напевно там,
Як протилежність їхня - зло,
Що разом ходять і по селам, і містам -
Завжди так буде і було.

Натхнення у Всесвіт злетіло сьогодні,
Бо настрій такий є чомусь у душі.
Тож хай воно плине в зіркову безодню
І хай з моїх рим десь проллються дощі.

Поділитись сторінкою: