| |
Ти любов моя!..
Приспів:
Я завдавав багато болю тобі,
Відповідала лиш любов'ю тоді,
Коли бували дні здавалось я один,
Коли майже на дні був твій непутьовий син.
Ти - любов моя, ти - печаль моя,
В пам'яті слова: "Все бачать небеса",
"Все бачать небеса..."
Я не хороший син, прошу, вибач та не проси
Мене тримати все в собі, я виріс, я назавжди.
Залишусь тим ким є: самовпевненим і чесним,
Не знатиму чи поб'є впевненість належність.
Пробач за всі мої поступки і постійні сльози,
Безцільні прокрутки. Все! Я став серйозним.
Вже досить болю, дісталось від Бога з тобою,
Я хочу просто сповна тобі відплатити любов'ю.
Пробач за те, що часто п'ю і повертаюсь пізно,
Але тебе люблю, і так буде завжди залізно.
Змінити б заново життя, але вже надто пізно,
І я плював, що ненавидить мене пів-під'їзду,
Що ріс без батька, що бачив і страх, і сльози,
Але це вище грані. Все! Я став серйозним.
І на колінах прошу: "Вибач, Ма, я чесно,
Залишусь я навіки твоїм сином завжди трезвим."
Приспів.
Скільки допустив помилок, а я й не рахував,
Скільки непотрібних слів тобі сказав,
Скільки сліз через мене лили твої очі, Мама,
Просив пробачення, обіцяв, але марно.
І я не намагався бути ідеальним сином,
Можливо, завдяки цьому я виріс сильним.
Та інколи болить і хочу падати в твої обійми,
Обійми мене - і біль мине.
І я не часто молюсь Богу, але знай, вірю в нього.
І не твоя вина, що доля нас поставила на дві дороги.
Ти дорога мені, і я без тебе,
Як самотній корабель у морі. Дивлюсь в небо,
Згадую дитинство, як я малий біжу до тебе,
А знаєш, Мам, мабуть, не треба.
Нас розділяє відстань, та обіцяю,
Ти будеш чути голос мій в пісні.
Приспів. (2)
Напевно, з теплих країв не повернулись птахи,
І стало холодно, чому буває так завжди?
Ти вже давно не відчуваєш маминого тепла,
Я став черствим, і замерзла твоя душа.
І над будинком тихо падав сніг, я оглядався,
І він повільно на асфальті просто приземлявся,
А з ним роки пішли - і появились інші сніжки... Поділитись сторінкою: 
| |
