Ой ти, доленько-доле

Чом та зірка далека тремтить опівночі?
Чом роса світанкова на стеблині бринить?
Ти поглянь в мої очі, засмучені очі,
І вони тобі скажуть, і вони тобі скажуть,
Чому серце болить.

Хоч і клен до безтями кохає тополю,
Та у мріях тополі тільки ясен сія,
Не зі мною, а з іншим звінчала ти долю,
Але доля без долі, але доля без долі
Залишилась твоя.

Ой ти, доленько-доле, порадь, що робити,
Хоч і я не самотня, а душею сама.
Важко жити без пари і мовчки любити.
А ще важче у парі, а ще важче у парі,
Як любові нема.

Поділитись сторінкою: