Квітка

Заплету у коси квітку,
Що у лузі пламениться.
Поворож мені, сестриця,
Чи кохає...

Чи кохає, чи кохає,
Чи лиш тіло приголубить,
Поцілує, потім згубить,
Забирає...

Забирає, забирає
Час, секунди та хвилини
І краса пливе щоднини
Мо' до раю...

Мо' до раю, ген до раю
Квітка й коси на підлозі,
Я кохати вже невзмозі
Й розкохати...

Розкохати, розкохати
Матері й сестри порада,
Я і з ним й смерті рада,
А без нього...

А без нього, а без нього
Сходить сонечко у тузі,
Не палає квітка в лузі,
Відпалала...

Поділитись сторінкою: