Вулиця

З літами важче любиться,
Багато що прощається.
Аж ось вона, та вулиця,
Яка не забувається.
Чого я тут? - Не відаю,
На кого сподіваюся?
Під вікнами сновидою
Опівночі тиняюся.

Давно усе минулося -
І зустрічі, й побачення,
Дороги розминулися
І вже не має значення,
Із ким вона, та дівчина,
Яка в любові клялася.
Але, як намагнічена,
Душа до неї рвалася.

І ось вона, та вулиця,
Яка не забувається.
І що любив - те любиться,
Що не прощав - прощається.

Поділитись сторінкою: