Кохай!

Такої зроду я не бачив ще краси,
Тонкого стану, личка, наче із роси,
Таких очей, немов маслини голубі, -
Аж закохався враз і так сказав собі:

Приспів:
Кохай чаклунку молоду
Собі на щастя, чи біду!
Її любов, як ранок пий,
Ти, ти, ти - молодий,
Ти - молодий!

Я йшов за нею, біг за нею навздогін,
Аж серце гупало і билося, як дзвін,
І тільки встиг її торкнути за рукав, -
Аж теплий вечір посміхнувся і сказав:

Приспів.

Вона спинилась несміливо, наче лань
І попросили її очі - поруч стань,
Я підійшов до неї, ніжно обійняв,
А теплий вечір знов на вухо прошептав:

Приспів.

Поділитись сторінкою: