Пригадую

Я пригадую дерева там,
Росли так близько до неба...
Не вигадую, тоді я сам
Гуляв так близько до неба...
Так,
Я був так близько до тебе там,
Там, там...
І кажу спасибі за це горам...

І тепер я бачу ті гори тут,
Вони далекі, як зорі,
І вони мов хвилі по морю пливуть
Кудись далеко за зорі
Та вертаються знов
І знов вони тут, тут, тут, тут...
Вкриті зоряним пилом звідусюд...

Ти мене вела у гори,        |
Ти мені відкрила тайни їх,  |
Мої хвилі - твоє море,      |
Мої губи є від губ твоїх... | (2)

Дізнаюся колись
Вві сні чи наяву...
Дізнаюся колись,
Може, доживу...

Поділитись сторінкою: