Осіння любов

Уже гірчать мої роки
І мчать з гори, мов рисаки,
Але серце ще любити може,
Бо ще краса життя його тривожить...
Як метеор з нічної тьми,
Як грім з небес серед зими
Захопило нас кохання пізнє
І поєднало наші долі різні!..
Ми з тобою йшли через роки, через чекання,
Щоб лише тепер зустріть її, свою любов!..
Як осінній клен, горить вогонь мого кохання,
Ти зроби усе, щоб той вогонь не охолов...

Вернуть літа ніхто не зміг,
Та хоч упав на скроні сніг -
Серце в грудях ще живе й гаряче,
Радіє, любить, і болить, і плаче...
І помилок гірких тягар
Не спинить нас. Як сонце з хмар
Хай любов освітить нам дорогу,
Ми почнемо усе з листка нового!..
Ми в руці рука підем туди, де неба просинь,
Нам не пізно ще любові випити до дна!
Хоч бува в житті, що навесні у серці осінь,
Та буває й так, що восени в душі весна!..

Поділитись сторінкою: