| |
Увечері себе я приспав, що ніби втомлений,
Я мружився і простір чіпав очима сонними.
Я майже переконав самого себе, та марно.
Все склалось несподівано, а може, передбачено і гарно.
Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Розділили нас посеред ночі тільки очі.
Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Розділили нас посеред ночі тільки очі.
Не вірив я собі і тобі – і час не рухався.
Щось зрадливо тремтіло в губі – язик не слухався.
Я майже переконав самого себе, та марно.
Все склалось несподівано, а може, передбачено і гарно.
Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Розділили нас посеред ночі тільки очі. (2)
Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Розділили нас посеред ночі тільки очі.
На ранок я повірив в усе, що пригадалося.
Я ранку не хотів над усе – не так все склалося.
Я майже переконав самого себе, та марно.
Все склалось несподівано, а може, передбачено і гарно.
Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Лишивши на згадку тої ночі тільки очі.
Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Лишились на згадку тої ночі тільки очі,
тільки очі.
Давня незнайомка...
Лишились на згадку тої ночі тільки очі,
тільки очі,
тільки очі.
тільки очі. Поділитись сторінкою: 
| |
