Нічна босанова

Увечері себе я приспав, що ніби втомлений,
Я мружився і простір чіпав очима сонними.
Я майже переконав самого себе, та марно.
Все склалось несподівано, а може, передбачено і гарно.

Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Розділили нас посеред ночі тільки очі.
Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Розділили нас посеред ночі тільки очі.

Не вірив я собі і тобі – і час не рухався.
Щось зрадливо тремтіло в губі – язик не слухався.
Я майже переконав самого себе, та марно.
Все склалось несподівано, а може, передбачено і гарно.

Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Розділили нас посеред ночі тільки очі. (2)

Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Розділили нас посеред ночі тільки очі.

На ранок я повірив в усе, що пригадалося.
Я ранку не хотів над усе – не так все склалося.
Я майже переконав самого себе, та марно.
Все склалось несподівано, а може, передбачено і гарно.

Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Лишивши на згадку тої ночі тільки очі.

Гарна ти зійшла і гонорова
Давня незнайомка, босанова,
Лишились на згадку тої ночі тільки очі,
 тільки очі.
Давня незнайомка...
Лишились на згадку тої ночі тільки очі,
 тільки очі,
тільки очі.
тільки очі.

Поділитись сторінкою: