Жінка епохи відродження

Ця жінка сон, а може мрія...
В очах чи усмішка, чи біль,
Таємна туга і надія,
І попіл літ, і втома миль.
Свята незайманість дитинства
І мудра сивина віків.
То - сподівання материнства
І подвиг славний вояків.

Приспів:
Жінка епохи Відродження -
Усмішка світ заворожує.
Стежка устелена рожами
Жінці епохи Відродження.
І не свята, й не зурочена -
Просто з епохи Відродження.
Просто, як диво, народжена
Жінка епохи Відродження...

Серед зими весну навіє,
Заступить раптом від біди.
Ти скажеш: то душа-Марія,
Що йде нізвідки в нікуди.
Порушить тиші не посміє,
Всміхнеться дивно й піде знов.
Лиш душу квітами засіє...
А може то була любов.
               Моя любов...

Поділитись сторінкою: