Спів крізь ніч

...А гора спадає з пліч:
Гора – меншає та легша;
Врешті, зостається решта,
Мов спів солов'їв крізь ніч.

...І теплішає в безсонні
Перемислене буття,
І на ночі підвіконні
Квітка пам'яті моя.

...Це ж до неї іншу ставлю, –
Юну, ще сьогоднішню:
Підвіконня все заставлю
Квітами, що сам рощу.

...І не вгледів, – та гора
Витопилась в думок купу,
І малу скульптурну групу
Стриманого почуття.

...Втихомирений за ніч,
Посвітліша день удвічі;
Цвіркуни-думки на вічі
Вслід за льодом топлять піч.

...А душа, а не в тягар,
Набуває новий дар:
Солов'їний спів крізь все,
Що і дихає, й живе.

...І на печі ночі    |
Розплющені очі:      |
З них радощів світло |
Нікуди не зникло;    | (2)

Нікуди не зникло...
Нікуди не зникло...
Нікуди не зникло...

Поділитись сторінкою: