| |
Кволий промінь сонця пробився крізь хмари,
Одразу люди одягли окуляри
І це сонце не сліпить, просто кожен хоче
Заховати душу, заховати очі,
Відгородитись високим парканом:
Його не перескочиш, не проб'єш тараном.
Кожен має проблеми, кожен має турботи,
Між людьми загорожі з колючого дроту.
Незнайомець не скаже доброго слова,
Знайомий зустріне – порожня розмова.
Посміхнутися важко, співчуття неможливе.
Ось, людина нещасна. Де ж людина щаслива?
В небі раптом яскраво заграє веселка!
Вхопи краплю щастя, сховай у пуделко,
Не давай цьому щастю на місці сидіти,
Відпускай на волю, хай гуляє по світу!
Приспів:
Коли часом здається, що ти зайва людина,
І що власне життя для життя не причина.
Коли думаєш знову, що існуєш даремно,
Ти подумай про тих, кому завжди темно.
Можеш чути і радість пташиного співу,
Перекати і громи, шелестіння зливи.
Твоя біда – не біда, твоє лихо – не лихо,
Ти подумай про тих, кому завжди тихо.
Ми живемо у колі вузьких інтересів,
Побутових умов, механічних процесів.
Сонце марно дарує нам позитивні фотони,
В нас крутіші мобільні, в нас модніші рінґтони.
Застрибнути на пік матеріального статку,
Від проблем заховатись, наче равлик у хатку,
Не почув, не побачив і сказати не може,
Це для нього чуже, а це на нього не схоже.
Телевізор, диван, пиво, футбол,
Тупий серіал, примітивний прикол,
Книга – просто додаток до шкільної програми,
А все, що потрібно, нам розкаже реклама!
Та кожен, хто вірить, почувається в силі
Так змітити життя, щоб радіти щохвилі,
Щоб ця радість росла в геометричній прогресії,
Щоб звільнити цей світ від журби та депресій!
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
