Ой поїхав Іванюша сім літ на війну

1. Ой поїхав Іванюша сім літ на війну.
   Лишив жінку Марусину на неньку стару.

2. Казав її годувати пшеничним хлібом,
   Казав її напувати медом ще й вином.

3. Вона її годувала гірким полином,
   Вона її напувала тяжков трутизнов.

4. Ой із'їхав Іванюша з гори в долину,
   Пустив свого ворон-коня в траву зелену.

5. Пустив свого ворон-коня в траву зелену,
   Сам ляг спати Іванюша на годину.

6. Та й приснився Іванюші неприятний сон,
   Що з правого рукавчика вилеитів сокол.

7. Ой схопився Іванюша на білі ніжки,
   Всьодлав, взарвав ворон-конем аж до ворожки.

8. – На дзєнь добрий, вороженько, як же ся маєш?
   Відгадай ми цей соночок як добре знаєш.

9. – Ой що ж би я за ворожка в цім краю була.
   Щоб я тобі, козакови, сон не відгадала.

10. Ой їдь, ой їдь, Іванюша, ни жалій коня –
    Твоя жінка Марусина лежить нежива.

11. Опівночі на пів часа родила сина,
    На россвітю як в три часа сама померла.

Поділитись сторінкою: