Сорок шість мільйонів

Я бачу як люди
Навпомацки йдуть ланцюжком із нізвідки в нікуди
Навіщо їм очі?
Це ще одна втеча від себе і в себе водночас

Приспів:
А вітер лютує чим дужче
І зводить усе нанівець, нанівець
Про це будемо знати лиш ми
І ще сорок шість мільйонів загублених душ
Про це будем знати лиш ми
І ще сорок шість мільйонів розбитих сердець

Земляни за фахом
Ми всі живемо не під небом, а під саркофагом
Тією весною
Нас всіх як один обнесли кам'яною стіною

Приспів.

Від мамок і таток
Усім нам важкі черевики лишились у спадок
Їх носим поволі
І так боїмось повсякчас не натерти мозолі

Приспів.

Поділитись сторінкою: