Мені так співчувають Чернівці

Ще п'ять хвилин, і поїзд відійде,
І знову понесе мене в Москву.
А дощ, хоч і помалу, а іде...
Як цю розлуку я переживу?!.

Не стримати ні поїзд, ні дощу.
І твої очі світяться слізьми.
А я прошу. я подумки прошу,
Щоб поїзд ще затримався на мить.

Приспів:
Мені так співчувають Чернівці,
У міста також сльози на лиці.
Та краще б машиніст поспівчував,
Щоб ти мене ще раз поцілував.

І розриває серце сум і жаль,
Бо забирає вже мене вагон.
Я з поспіхом складаю парасоль
Останній поцілунок - як вогонь.

Приспів.

Поділитись сторінкою: