| |
Я іду на розслабоні, попиваючи сік,
Сонце світить мені в скроню, зігріває лівий бік,
Пахне літо липи цвітом і бентежить мою кров,
Змусить збуджено тремтіти, потім роздавляє знов.
Продаються полуниці за ціною ковбаси,
Коротесенькі спідниці, як магнітні полюси,
Мої погляди блукають з низу в гору, з гори в низ,
Ні на що не натякаю, просто мрію про сюрприз.
Проїжджає вантажівка, натискає на клаксон,
Дуже нетвереза жінка демонструє лексикон,
Кожен має свої справи, кожен має власний біль,
То розбіглись вліво, вправо, то злетілись звідусіль.
Переповнені вокзали, на квитки росте ціна, -
Десь по радіо сказали - чи то криза, чи війна.
Емігранти, окупанти, вибирати нам не час,
Ми - Чорнобильські мутанти, в серці кожного із нас.
Атомна по!.. Атомна па!.. Атомна пом-пом!.. Атомна па-па!.. |
Атомна по!.. Атомна па!.. Атомна пом-пом!.. Атомна па-па!.. | (3)
Знову тиснуть звідусюди і дорослі, і малі,
Десь поділись добрі люди, залишились тільки злі.
Що чекати? - Треба брати все життя під свій контроль,
Розривати бутаграти, жити, а не грати роль.
Я до сонця посміхаюсь: Що там, сонце? Як живеш?
Груди розпирає радість і вона не має меж.
І з рідкої браги вийде дивовижний квас,
І додає мені наснаги те, що в кожному із нас.
Атомна по!.. Атомна па!.. Атомна пом-пом!.. Атомна па-па!.. |
Атомна по!.. Атомна па!.. Атомна пом-пом!.. Атомна па-па!.. | (6) Поділитись сторінкою: 
| |
