Брату Олександру

Так буває, що інколи тяжко
Зрозуміти себе і світ,
Вже не вміти і все ще знати,
Хто чужий ще, а хто ще свій?..

Написати, мабуть, не штука,
А відчути - то інша справа,
Потираючи потім руки,
Після голоду прийде спрага.

Дисгармонія неприродня
Сипле збочене марне світло,
Ти один, і твоя самотність
Поєднає тебе зі світом.

Як же тяжко себе зламати,
Розрізнивши мету і цілі,
Де немає, там ніц шукати
Головне, щоб тебе не з'їли...

Поділитись сторінкою: