Мама-Кока

Мама-кока, з тобою
Листя цибулі,
Мокрі волокна бавовни
Овочів і морів.
Твоя дорога зіткана із
Жовтого і золотого,
Сягнувши твого коріння,
Твого вугілля
Забудеш чого ти хотів
І для чого.

Мама-кока, якщо
Ти дихаєш зябрами, ти ковтаєш
Воду ніби вино
І чорний хліб, немов наживку.
Якщо ти знаходиш пори в воді
І дихаєш тою водою,
Якщо ти розкручуєш власний язик,
Немов кіноплівку.
Воском лежать небеса,
Воском і шоколадом
Любов.

Мама-кока дорожча аніж
Її виправдання.
Ми мало бачили,
Але те, що ми бачили
Варте того, щоби його побачити.
Так, що ще не відомо хто облажався,
Адже твоя дорога зіткана із
Жовтого і золотого,
Тому невідомо що буде потому
Ще невідомо...

Поділитись сторінкою: