Давнина

Де сплять у могилах діди-козаки,
Де місяць гуляє над степом широким,
Там чується маревом подих глибокий.
То Кузьма та Дем'ян - Божії ковалі,
Колись в давнину прив'язали до плугу
Зміюку великого та й зорали по лугу,
До Чорного моря порили річки та балки.

Приспів:
Вітер дме, трави гне...
Вітер дме, трави гне...
Вітер дме, трави гне...
Вітер дме, трави гне, гей...

До заходу сонця порубаний шлях,
Що було колись, то тепер позабуто,
Мовчить Волопас, то так має бути,
Душа загубилася десь в бур'янах.
Не треба шукать зачарований скарб,
Ще час не прийшов, щоб він дався у руки,
Підняти крила та й на чайці за вітром чкурнути,
Що за думу мичить німий божевільний кобзар?..

Приспів.

Поділитись сторінкою: