Горбатий

Машина тестьова тихонько катиться,
Така довєрчіва, що можна їхати.
Мене спинила ти, сказала жалібно:
"Друг, підвези, всьо буде правильно".

На ногу руку мнє сама поставила,
Шо я забув дорожні правила.
Звернув під знак "нельзя" на вулицю Сосюри,
Тепер, чомусь, вона Петлюри.

Ти в ероген вушний так нєжно щебетала
І об'ясняла мєсто житєльства,
А я співав тобі блатную "мурку",
Дав газу по шосе на Турку.

У лісі темному по согласію спинились,
В позу салона якось звились,
Нераз в той час любви про тестя я згадав:
Чим думав він, коли горбатий брав?

Не змив в гріхи, немає радіатора,
Добре, що не зляв з акамулятора.
Ніч гори вкрила, темная ніч,             |
Місяць аж вилупив очі, сміявся стидливо. | (2)

Поділитись сторінкою: