Дивний театр

Починається вечір, і темінь густа
Поглина різнобарв'я будинків і скверів.
Десь шепочуть зізнання гарячі вуста,
Десь стукоче прочанин в зачинені двері.

А на сценах, освітлених сотнями рамп
Ви йдете на поклони, колеги мої.
Аплодують партери з гальорками вам,
Ви ж на мене чекаєте в лавах своїх...

Приспів.
Тільки я вже обрав надто дивний театр,
Де за коном спектакль, а на коні - життя,
Де, коли вже зіграв сцену власної страти,
Хоч би й вийшло не так, все ж нема вороття.

Вип'ю стоячи за незбагненний талан,
Довгий шлях, вічну гру, гідну подиву долю,
І за дивний, чарівний, таємний той клан
Чаклунів перевтілення, лицарів болю.

Як я б радо до вашого гурту ввійшов!
Я б знайшов наречених братів та сестер,
Проливав би на кін справжній піт, штучну кров,
Плакав, бився, кохав, як звелить режисер...

Приспів.

Поділитись сторінкою: