| |
Ой подай, дівчино, ручку,
Поцілую я тебе.
Милий вітер вже нас кличе,
У мандріку нас веде.
Поцілуй, та не питайся,
Де той вітер нас веде,
Ми мандруємо усюди,
Де лиш вітер занесе, занесе...
Чарівне синє небо, чорні гори та ліси,
Вітер колихає срібні крапельки роси,
Чарівні ті кольори для бурлацької душі,
Подертий черевик в нас, помандруємо усі,
Дай, дай, дай, дай і т.д.
Раз пішли ми у мандрівку
Попід гори в небеса,
І знайшли ми ту доріжку,
Що не вернешся назад.
Я сказав їй: "Не журися,
Не лякайся тих завдань,
Ми прийдемо до мети,
До найкращих сподівань-ань".
Чарівне синє небо... Поділитись сторінкою: 
| |
