За Кобзаря

Гримить земля, встає народ,
Вогнем палає східний фронт.
Ми вийшли знову, як Тарас,
Щоб воля квітла серед нас!
Кохайтеся, чорнобриві, –
Не з орками, не з ворогами!
Хай грім розносить нашу лють,
Нащадки Кобзаря вперед ідуть!

Приспів:
За Кобзаря! За рідний край!
За Київ, Харків і зелений гай!
За сльози матерів, за волю –
За землю вільну й кращу долю!

Щоденно кров'ю й потом пишем заповіт,
Борітеся – поборете!" лунає скрізь.
Тарасів дух веде нас у політ,
Спиняє ворога, що повз на нас, як гніт.
Як Прометей, вогонь свободи ми несем,
І "не скуєш кайданами" наш дух палкий.
За волю й правду ми в бою живем,
Щоб край Шевченка розквітав у величі своїй!

Приспів.

В єднанні сила, як писав Тарас,
"В своїй хаті своя й правда".
Козацький дух живе у нас,
Свободи пісня невмируща.
Від Маріуполя і до Карпатських гір
Луна присяга на святій землі:
Не буде більше панувать чужинець злий,
Бо ми – нащадки Кобзаря!
Ми – вільний рід святий!

Приспів.

В єднанні сила, як писав Тарас,
"В своїй хаті своя й правда".
Козацький дух живе у нас,
Свободи пісня невмируща!..

Поділитись сторінкою: