Не спочинем

У грудях – невимовний жаль:
За одною даллю – друга синя даль...
Не спочинем: треба йти нам;
Нас покликав Сьомий Ліс.
Що ж – в дорогу! Що ж – в дорогу!
Наша пісня – скрип коліс.
У серці голод, як завжди;
Вже морози витісняють холоди...
Не спочинем: треба йти нам,
Щоб знайти нам Сьомий Ліс.
То ж – в дорогу! То ж – в дорогу!
Хай співа нам пісню віз!

Приспів:
Без нас кружляє в танцях бал,
Бо жене нас далини одвічний шал.
Приспали біль – і далі йдем;
Чорні карти в нас, король за королем...

А час минає без утіх;
Чорний туз за чорним тузом, як на сміх...
Не спочинем: треба йти нам,
Щоб зайти нам в Сьомий Ліс.
То ж – в дорогу! То ж – в дорогу! –
Заспіваймо – ще й на біс!

Приспів.

Чи ж був резон кохати нас? –
Може, й був, та змарнував ту карту час.
Не спочинем – треба йти нам;
Дасть нам спокій Сьомий Ліс.
То ж – в дорогу! То ж – в дорогу!
І співаймо! – хай їм біс!

Приспів.

Поділитись сторінкою: