| |
Приспів:
Метаморфози в мені вже незворотні,
Тільки грози в вікні, та з мене досить
Вже підозр і брехні, ми не вивозим цього...
Ти знаєш, тут не буде ніколи вже, як колись,
Та не думаю, що добрі геть люди перевелись.
Тому нема падіння ниць лиць, вони мають міць,
Видимо душі такі чисті, як пив ти із криниць,
Завдяки лиш їм не вицвіли два кольори...
Синє небо над тобою і колір поля пшениці,
Ти мені кажеш, що втомилися дуже від боротьби,
Тому тобі той відпочинок походу ночами сниться...
Не уникнути мені, не уникнути тобі довбаних
Загонів в голові, викупи, ми такі не одні,
Виглядає так, ніби то на дні, правильна дорога
Утекла з під ніг та не було би напевно так,
Якби ти робив що міг...
Приспів.
Сміх крізь сльози це наш сюжет,
Моє щастя в моменті...
Час лікує тебе, а не бренді...
Ми віримо в казки,
Цим пропитані наскрізь,
Дим від розвалених стін,
Приводять до тями на раз-два
Зміни в мені і тобі...
Розумію, що всі почуття задубіли,
Всі добрі за гроші, і світ перекошений
Нам не дає знову бути хорошими...
Отже, я добро ближнього не минав би,
Можна вчитися заново й починати,
Точно, де вічно мають за винуватого,
Я би виходив з такого чату...
Приспів.
Зміни, що готує час знімуть маски,
Звільнять від гримас, треба йти,
Ніби напалм, спалювати мости.
Метаморфози допомагають рости,
І ми не ті, ким би так бути хотіли,
Але на меті в мене - лишатись простим,
Я надолужу усе, що не встиг,
Вкладено душу мою, бо не з тих,
Хто не живе ніби, а скоріше існує,
Себе міняти не звик...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
