Похилилась верба над водою

Похилилась верба над водою,
В тишині зажурилась одна,
Наче знає про долю щось мою
Та нічого не каже вона...

Приспів:
А доля, мов мачуха-мати,
Не добра, жорстока і зла.
Залишила мене сумувати
І кудись в далину поплила...

Та журба у верби, мабуть, своя,
Бо листочки її молоді.
Опадуть і як доленька моя
Попливуть в далину по воді...

Приспів.

І верба, опускаючи сльози,
Передала журбу всю мені,
А десь там уже осені грози
Прокотились з дощем в далині...

Приспів.

Поділитись сторінкою: