| |
Ой, літа орел
Та й понад морем,
Літаючи, кряче.
Іде козак степом, степом, |
Співаючи, плаче. | (2)
Ой, іде козак
У степ орать,
Ой, треба й орати.
Сидять дома малі діти |
Ще й голодна мати. | (2)
Ой, пождіть, діти,
Та пождіть, малі,
І ти, стара мати,
Прийде літо – Бог уродить, |
Будуть у нас жнива. | (2)
Ой, прийшло літо –
Покосили
І жито пожали,
Змолотили, повозили. |
Прийшли – все забрали. | (2)
Ой, беруть воли
Та беруть вози,
Виганяють з хати,
Гонять наших хліборобів |
В темні каземати. | (2)
Ой, колись було:
Скриплять вози,
А ярма скрегочуть,
Везуть зерно круторогі |
З утра до півночі. | (2)
А тепер нема,
Та й нема возів,
Ярма не скрегочуть.
Веде козак по дорозі |
Волів неохочих. | (2)
Ой, де ж наші хлібороби,
Де же-с подівали?
Чи не ви ж нас аж три віки |
Хлібом годували? | (2)
Ой, для чого ви,
Ой, комісари,
Та й ви наробили,
Що загнали хлібороба |
В сирії могили? | (2)
Так оце вам, хлібороби,
За усе заплата.
В Краснодарі, на дубині
Оце ж ваша хата.
В Краснодарі, на дубині
Оце ж обща хата.
У Харкові, на холодній,
Оце ж ваша хата.
У Києві, на соломинці,
Оце ж ваша хата. Поділитись сторінкою: 
| |
