| |
Заправляю свою Джетту і їду до тебе,
Я везу тобі жилети, тільки не спіши до неба!
Дочекайся мене, друже, я лечу як можу,
Знаю, що тобі байдуже, та рятує воля Божа!..
Знаю, скажеш знову: слухай, не читай моралі!..
Знаю, я - пацан зі слова, знаю, ти - пацан зі сталі!
Турнікети, тепловізор — все із укриття,
Я дарю тобі валізу, — ти дариш мені життя!
Місце зустрічі — Мерефи, вони десь під Харковом,
А снаряди в чистім небі Диявол відхаркував...
Не закінчуються війни, а лише бинти...
В голову мою, як божевільні, скребуться думки...
Чи маєш ти сім'ю?.. Чи сина?.. Знаю, маєш пекло...
Хай поруч я стою, та мені до тебе далеко!..
Нерівноцінний після — вийде обмін на Сході:
Я подарую пісню, а ти мені свободу!..
Приспів:
Вийде Дніпро із берегів!
Стій за добро! Бий ворогів!
Прадідів край! Праведний гнів!
Музика грай! В пащі вогнів!
Київ, Херсон, Харків і Львів,
Зошит свободи у нас без полів!
Пишемо кров'ю історію, вір,
Вистачить куль, як не вистачить слів!
Я не знав, що стану волонтером, та як бачиш
Американські турнікети викупив за панчі!
Аптечки виміняв на рими, спальники на читку!
Я із другого виміру, та вчусь доволі швидко!
На якісь тактичні окуляри, що конче потрібні,
Збираємо не зали, не перегляди, а гривні!
І час тече, і кров тече, війна — дитина фурій,
Я не гружу більше віршем, я загружаю фуру!
Всі разом розділили фронт, бригади і піхоти,
На нуль помножили свій понт і стали до роботи!
Відновлюємо нашу славу — Запорізьку Січ!
Зомбі це знає і з собою бере власну піч!
Несеться моя Джетта сходом, як багато інших...
Не ми це почали, я згоден, — та ми це закінчим!
І я врятую музу, крила підв'яжу і рими,
Яка дасть тобі сили врятувать країну!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
