Наша вічна ріка

І доми відрощують зябра,
Щоби жити в ріці.
Там все буде так само:
Церковця, площа і вулиці.
І на Трійцю люди так само
У церкві туляться,
І священник стоїть перед ними
Із хрестом у руці.

Наша вічна ріка –
Вона заховає нас
Від орди та пожежі,
Від прокляття пекучого.
Забере із собою
Пташині гнізда на кручах,
Теплі лігва звірині,
Намиста прадавніх назв.

Як м'язиста долоня,
Нас накриває вода.
З цього буде пісня –
Хтось нині плаче її.
І кривава повня
Над чорним нуртом стоїть.
І реве при дні
Налякана череда...

Поділитись сторінкою: