| |
Одного дня по зимі, коли обрій димів,
Затремтіли бетонні стіни...
Тебе забрати хотів і постійно дзвонив,
Розказати вечірні новини.
Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай!
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоча би на мить в інстаграм!
Приспів:
І між нами знову розводять мости,
Обіцянки розлетілися, як квіточки лаванди.
Не дійшли до тебе про кохання листи,
Мабуть, загубились на кордоні пропаганди...
Почуття розсипались, як доміно,
Не цілуєш в губи, не співаєш дифірамби,
Мабуть, охолола, як червоне вино,
Мабуть, розлюбила на кордоні пропаганди...
В районі змерзлих річок, як рибак на гачок,
Хтось спіймав твоє серце і викрав...
В мерехтінні свічок ні про що балачок
Ти повірила в казки і зникла...
Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай!
Я пригорнув тебе до свого серденька,
Що ж ти чекаєш, стріляй!
Приспів.
Почуття розсипались, як доміно,
Не цілуєш в губи, не співаєш дифірамби,
Мабуть, охолола, як червоне вино,
Мабуть, розлюбила на кордоні пропаганди... Поділитись сторінкою: 
| |
