Зірка

Так зірка падає в димар,
Так дихав той, кого нема, –
На повні груди, –
Та ходить по землі вогонь,
Тому тепер нема його
І вже не буде...
І вже не буде...

Мов ковдру, що струбила міль,
Несемо вутлі в цій зимі
Доми, квартири.
А вояки регочуть – хтось
Говорить: проти звірів ось
Стоять мартири...
Стоять мартири...

Окопні ґнотики Різдва,
Важка надвечір голова –
І не заснути...
І не кажи, що він заги...
Пішов крізь вітер і сніги
Попід Бахмутом...
Попід Бахмутом...

Там синя повня з висоти
Читає їхні паспорти,
Дає їм візи...
Пшеницю віючи з кишень,
Біжить, біжить жива мішень –
Приціл не візьме...
Приціл не візьме...

Поділитись сторінкою: