Так не вистачає обіймів

Нас поховали за стіни,
Ми самі й самотні,
І хоч я тебе покинув,
Згадую тебе сьогодні...
Ні, не пишу, не кличу,
Ні, не телефоную.
Малюю твоє обличчя,
І трохи, зізнаюсь, сумую...

Є безліч комбінацій,
Твоїх позитивних вібрацій,
Але ти маєш рацію,
Я вже давно не твій...
І всі якісь скажені,
І порожньо в кишені,
І ми усі - мішені,
І всюди суцільний відстій...

Треба додати руху,
Бо чую, що зовсім закисну.
Якась укусила муха,
І бракне глузду та кисню.
Ти п'єш вино червоне
І пишеш пости в інтернеті,
А нам приймають закони,
Виносячи вирок планеті...

Ми втупилися в екрани,
Ми повлягалися в ліжка,
Хтось зализує рани,
Хтось просто гортає книжку...
Що нас із капсули вийме –
Тепло чи зелене віття?..
Так не вистачає обіймів,
Так не вистачає повітря...

Так не вистачає обіймів,
Так не вистачає повітря...

Поділитись сторінкою: