Опливає свіча

Опливає свіча. Ні!
Це місяць на обрій зіперся.
Розпускається квітка...
Чи сонце?.. То й морок мине...
В жовтих латах плаща я стаю
До щоденного герця
Із собою і світом,
Який зневажає мене...

Мерехтливий вогонь невблаганно
Окреслює коло,
Та хода моя пружна — знаку
Не шукаю вгорі...
Жаль волосся мого золотий
Неприборканий шолом
Захищає не дуже від дротиків,
Списів і стріл...

Та доносить луна голоси
Побратимів крізь тишу...
Запах крові тривожить...
І келихи сповнені вщерть...
Пиймо, браття! По нас
Залишаються діти і вірші!
Отже, хто переможе, -
Скажіть мені, —
Слово чи смерть?..

Поділитись сторінкою: