Галичанки

Леді галичанки - привабливі красуні,
Зі щирою душею чудові господині.
Розрадять серденько пташки щебетуні,
Як заспіває, то квітне цвіт на калині.

Встають зі сходом сонця на світанку,
Біжать до берега Дністра до річки...
Немов бджілка на квітці спозаранку
Працюють зранку і до пізньої нічки...

Ллється чисте джерело з синіх гір
І немов ручай цілюща водиця,
Вслухаюсь у мову з мелодійних лір -
Це співає пісню панна білолиця.

Як усміхнеться мило, моргне бровою,
То мліє серденько у тілі, кров бурлить...
Журавки до її голосу летять юрбою,
Слухають високі струни, прекрасну мить.

А галичанки є найвродливіші дівчата,
Стильні, модні, одягнені у вишиванку.
Зустрічає гостинно з хлібом жінка-мати,
Наллє парного молочка у філіжанку.

Люблю твою мову, красуне галичанко!
І твій стрій український у віночку!
Ти, немов запашна троянда зранку,
Білосніжний цвіт вишні у садочку!..

Дівчата-галичанки, як тії вишиванки,
Одна одної краща, як зіронька сяє...
Її будять ніжно-ніжно сонячні ранки,
Білою лебідкою над Дністром літає...

Поділитись сторінкою: