Поролоновий світ

Без звуку тишина -
То Бог, нові акорди віри,
Бо звук - то мама болю,
А біль - первинний жах.
Закриті штори,
Перелатані піною діри
Без броні, у схроні
Я бачу кожен день,
Як з неба не вода лиє,
Паде пилюка бура
На трави не живі.
М'які споруди на
М'якій землі, якими люди
Себе культурять,
Тим себе дурять...
Хай, давай - чолом у стіни!
Край, де рай - сліпа ілюзія...
Дай той кайф! Мені давай під шкіру
Реальну віру, реальну віру!..

Приспів:
Край, стали ми на край
Той, що завмирає!..
Знай, стали ми на край
Той, що нас тримає!..

Світ, в якому кожен день
Вібрують попри мене люди,
Закутані з руками
В дешевий поролон...
Можливо я також хотів собі
Нічого не чути...
Сто років мороки...
Де та грань? Де є кордони?
На, вдихай потертий поролон!
Край, де рай - скриня Пандори!..
Скриня Пандори, скриня Пандори!..

Приспів.

Поділитись сторінкою: