| |
Речитатив:
Що я там знаю? Нічого.
І, без образ: Дівчинка з вулиць,
Де ліхтарі вмикаються через раз,
Не полетить одразу. Потрібен час.
Зміни — безкрайня річка.
То ж, казка — випадок? Де там!
Безмежний світ. Вчу його код,
Як дитина вчить алфавіт.
Зради з минулого передають привіт.
Але ця ніч — не вічна...
Ранок вже грає на золотій трубі.
Казка — не сон...
Вона завжди була в тобі...
Аі-я-іє, починаю історію...
Вони казали: Казка — це випадок.
Дозволили зірки та склався гороскоп.
Ця мрія побудована з вигадок...
Знімай, давай вінок, поплакала і стоп!
Та від Дніпра до Калі-Каліфорнії
Шукала я себе, і ось — у формі.
Буде урок: за кожен крок —
Рани від помилок,
Я заслужила свій вінок...
Приспів:
Ті хто не повірив в тебе —
Вже не твої...
Хіба ти випадок не вартий почуттів?
І звикла до образ, а все одно тремтиш.
Загубиш серце, але відшукай своїх,
Кохай без зайвих фраз і пір'ячком злетиш...
Хіба ти випадок не вартий почуттів?
І звикла до образ, а все одно тремтиш,
Моя, пташко...
Зламаєш пальці, але захищай своїх,
Кохай без зайвих фраз і пір'ячком злетиш,
Ти пір'ячком злетиш...
Вони казали, що, про всяк випадок,
Повинна душу я заставити в ломбард
Та без душі співати не знаю як...
До чого тут талант? У чому тут азарт?
То ж від Дніпра до Калі-Каліфорнії
Співала і мажорні, і мінорні
Дівчинка-рок, буде урок
Менше лови зірок,
Я заслужила свій вінок...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
