Сопілка

А сопілка, сопілка, сопілка
З калиновим голосом
Буде довго сміятися,
Плакати довго в мені...
Ой, бабусю, я знов пригортаюсь
До нашого колоса,
Чуєш, діду, я знову романтик
На білім коні...

Ви не бачили, ні,
Ви не знаєте ще нареченої?..
Дуже шкода, що ми
Не поклонимось в ноги вже Вам.
Будуть правнуки Ваші
Гуляти з вітрами зеленими
І без Вас проводжати
Лелек сиротлива трава...

Наша річка ще стан лісовий
Перев'язує поясом.
Тільки люльки багаття,
Що дід розпалив, вже нема...
Наші коні тепер, білі коні,
Невчасно напоєні...
Без бабусі дівчиськом
Розпатланим ходить зима...

І вмирають літа... Ніжний край,
На туманах настояний, розуміє
Печаль одиноких ранкових зірок...
Покоління моє, звісно,
Тілом також заспокоїться,
Їх букет притуливши до себе,
Як маку вінок...

А сопілка, сопілка, сопілка
З калиновим голосом
Буде довго сміятися,
Плакати довго в мені...
Ой, бабусю, я знов пригортаюсь
До нашого колоса,
Ой, дідусю, я - вічний романтик
На білім коні...

Поділитись сторінкою: