На війні у Афгані

Дев'ятнадцять не було мені,
Коли я воював у Афгані.
Та забути не можу ті дні,
Що пройшли у диму, мов в тумані...

Приспів:
І пісок до сих пір на зубах,
Піт солений по щоках, мов роси,
А у добрих, блакитних, очах
Появляються інколи сльози,
Бо з війни повернулись не всі,
Хто загинув, на жаль, не воскрес,
Полягли в чужу землю бійці,
На війні не буває чудес...

Там душмани міцні в бороді,
Мов матері, вовки, мов шакали.
Не обстріляні ми молоді,
Як могли з ними, так воювали...

Приспів.

Десять років димами Афган,
Він курив, ну, а ми воювали...
І літав через гори "Тюльпан",
Гіркі сльози батьки проливали...

Приспів.

Мов жахливий мені снився сон,
Та на вік залишились сліди.
Хтось помер, хтось потрапив в полон,
Хтось калікою став назавжди...

Приспів.

Але час промайнув, пролетів,
Прозрівати по трішки ми стали.
За помилки сліпих вожаків
У Афгані невинні страждали.

Приспів.

Поділитись сторінкою: