Кохай мене, люби, люби!

Коханий, кохай мене, люби, люби!
Коли зоря нахиляє небо голубе,
Коли наливають медами сади
І весна буяє квітне і цвіте.

Кохай, мене люби, люби!
Веди у тихий рай до літа,
У трави на квітучі береги,
Де в житах волошки квіти.

Кохай, мене любий, люби, люби!
У спразі пий, як із джерела, водицю,
Тільки у житті рабою не зроби,
Не обітни крил у синьої птиці.

Кохай, мене люби, люби!
Залелій ніжністю блакиті,
Щоб у серці мрії розцвіли,
Ми воркотали, як голуби, на вітті...

Кохай, мене люби, люби!
Щоб в очах сяяло сонце
І долі килим квітів встели,
Із зір вимережи надію у долоньках.

Мій місяцю, кохай мене, люби, люби!
Цілуй, як синє небо, білосніжну квітку,
Плечем друга від гріз і вітровіїв захисти,
Щоб у радощах утіх цвіла на білім світку!

Поділитись сторінкою: