На варті

Ніч опустилась на землю, німа і густа,
В небі ні зірки: затягнуто хмарами небо...
Мамо, я вчора отримав із дому листа,
То листоноша приніс мені звістку від тебе...

Я прочитав його, мамо, чотири рази
І цілував його так, ніби то твої руки,
А дочитавши, не втримав скупої сльози,
Бо ще, насправді, не звик до такої розлуки.

Мамо, я нині на варті до ранку стою,
Згадую руки твої і стривожені очі.
Мамо, я вчора хрестився у справжнім бою,
Але про це, навіть, думати нині не хочу.

Кулі свистіли і чорний клубочився дим,
І ворогів закривав від очей пеленою,
І наш земляк, що прикрив мене тілом своїм,
В рідне село не повернеться більше зі мною...
Мамо...

Мамо, хто думати міг, що зруйнується світ,
Вишитий тихим добром і твоїми піснями.
Ворог повзе, як туман від поганих боліт,
Щоби чинити біду і наругу над нами.

Мамо, пробач, я загинути можу в бою
Та захищатиму вас, доки вистачить сили.
Я не віддам ворогам Україну свою,     |
Ту, для якої колись ти мене народила! | (2)

Поділитись сторінкою: