Лицарі сяйва

Твої очі сумні, як криниця без дна,
В ній немає води, в ній сліз нема –
Вони витекли вщент, вони висохли в сіль.
Тільки в скронях гуде,
Бо там корчиться біль...
Він на небі тепер і з свого вікна
Ти злітаєш туди у прозорих снах,
Він тепер серед тих,
Хто пішов по стерні і в бою переміг,
Крила склав на війні...

Приспів:
Лицарі сяйва назавжди в небесах...
Жовто-блакитні янголи...
Небесна сотня вартових на місцях
Нам усміхається згори.

Моя рідна земля, скільки горя і втрат!
Розриває тебе свавільний кат,
Через купку людців потерпає світ
І від крові бійців рясно плавить лід...
Тільки як не волать сліпим рабам –
Після зустрічі з смертю сам-на-сам,
Розквітає любов і вщухає лють
І по рідній землі гордо "кіборги" йдуть...

Приспів.

Поділитись сторінкою: