| |
Ой, на горі сокіл пролітає,
А на морі козак проїжджає. | (2)
Не топись, козаче, бо загинеш,
Кого вірно любиш, то покинеш. | (2)
Кого вірно любиш, то цілуєш,
Сам на Україну помандруєш. | (2)
Ой, як став козак конем грати,
Свою миленькую став виглядати. | (2)
Ой, приїхав козак під ворота:
Вийди, вийди, милая, краща злота. | (2)
Ой, не вийшла милая, вийшла мати.
Годі, годі, козак, конем грати. | (2)
Бо я свою дочку нарядила,
На тесовій лавці положила. | (2)
Чорним оксамитом ручки вкрила,
В вишневім садочку схоронила. | (2)
Білим каменем приложила
Ще й кленовим листком пристелила. | (2)
Ще й кленовим листком пристелила
І червоную калину посадила. | (2)
Ой поїхав козак до могили
Та вв'язав коника до калини. | (2)
Та вв'язав коника до калини,
Сам припав серденьком до могили. | (2)
Червона калино, відхилися.
Ти, кленовий листе, розлетися. | (2)
Ти, білий каменю, відкотися,
Ти, чорная труно, відчинися. | (2)
Ти, моя миленькая, підведися,
На правую ручку підіприся. | (2)
На правую ручку підіприся,
Чорними очима подивися. | (2)
Ой, чи мені, милая, женитися?
Ой, чи за тобою журитися? | (2)
Ой, чи за тобою журитися?
Позволь мені, мила, женитися. | (2)
Не журися, милий, не журися,
Поїдь на Вкраїну, оженися. | (2)
Лиш не бери вдови з діточками,
А бери дівчину з биндочками. | (2)
Возьми в вдови дочку Мар'яночку,
А що в голубому жупаночку. | (2)
А що в голубому жупаночку,
А що в рутяному віночку. | (2)
Не женися, милий, у суботу,
Та не бери вдови на сухоту. | (2)
Оженися, милий, у неділю,
Возьми собі жінку при барвінку. | (2)
Возьми собі жінку при барвінку,
А щоб згадувала першу жінку. | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
