| |
Львів, осяяний ясними зорями у надвечір'я - казковий,
Між зелених віть у позолоті сяють куполи у вишині -
Місяць нахиляє зоряне сяйво і горять вогні святкові,
Відлунюють воскресні дзвони -і розмай оживає у росі.
Мій омріяний, незрівняний Львове, я милуюсь тобою,
За зорею крокую стежками у новий час - Двітисячоліть,
Ти не поступаєшся Шляхетним світам - Риму, Парижу красою,
І весна білосніжним цвітом у піснях до зеленгаю манить.
Скільки ніжних слів складено про Львів - Мамину світлицю,
Незабутні пісні Білозіра живуть у серцях Золоте вишиття,
Співця вишуканий тембр співу відлетів у вічність, наче птиця,
А ніжні мелодії від спраги черпаємо із криниць твого джерела.
Золотий голос Крушельницької підкоряв Америку, Європу,
Митрополит Шептицький молився за твою долю літа -
Львове, ти горів у вогні проливав кров і вмивався потом,
Щоб від руїн встати і збудувати дітям прекрасне життя.
І яка краса, над містом сяють зорі і розсвітають світанки -
Сяє, сонце промінням пелюстці. За часом пливе ріка-життя...
Над містом линуть пісні соколів - сяють очі у львів'янки,
Від чарівних струн скрипки - божественних нот радіє душа.
На Високий замок, на княжу гору - в'ється стрічкою стежина,
Маєм заквітчане старе місто, новобудови ростуть в небеса,
Горять ліхтарі, вогник освітляює Ратушу, площу ринок...
І чути дзвін храму Святого Юрія, як славить Бога Отця.
Так гарно пахне духмяна липа у Шевченківськім гаю,
Стрункі кароокі каштани на віттях запалили тисяч свіч,
До півночі соловейко щебече веселі пісні у квітучім раю,
Іде весна до літа і місто осяюють білі ночі - зоряна ніч.
До тебе, мій княже - Львове, злітаю птахом із чужини,
Крізь сизі тумани, тунелі і мости верстаю тисяч доріг,
І де відлунює дзвін святої Ольги - іду до Божої святині -
Тут за всяке добро дякую Ісусу і Матінці Марії до ніг!.. Поділитись сторінкою: 
| |
