Угнівалася жона на мужа

Угнівалася жона на мужа, 
Вилізла на піч хвора-недужа.

—Уставай, жоно, дам ти горівки.
—Ни встану, мужу, глядай си жінки.

—Уставай, жоно, дам я ти цукру.
—Не встану, мужу, вже землев духну.

—Устань же, жоно, дам я ти меду.
—Не встану, мужу, бо ся не зведу.

—Устань же, жоно, дам ти дубини
На твої плечі, вби ся лупили.

Устала она, пооб'їмала, 
Біле личенько поцюльовала.

Біле личенько поцюльовала,
 Куждому дривцю імнічко дала:

—А дуб-Гаврило, явір-Данило,
Калинка-Танька, ліска-Паранька.

Купи си, мужу, спіжовий дзвонок, 
Прив'язуй мені до пацьорочок.

Куди ся рушу, дзвонити мушу, 
Тото все, мужу, на твою душу.

Купи си, мужу, ключ-колодочку, 
Замикай мене й у коморочку.

Я ся намащу солониною 
Та я вилізу шкалубиною.

Я ся намащу із сала шкірков 
Та я вилізу мишачов дірков.

Поділитись сторінкою: