Не питай мене, мамо...

Не питай мене мамо,
Чом не сплю я і плачу вночі.
Йду туди, де стріляли,
Дві червоні гвоздики несу у руці...

Запалю я вогонь, постою тут хвилину,
Страшний біль не мина...
Наш герой залишив сироту Україну -
Найболючішу втрату відчула вона...

Я впаду на коліна,
Бо не сила стояти на рівних ногах...
Поруч мати за сина
Біль стискає в скорботних сльозах...

Покладу тії квіти
Найсильнішої сотні до ніг.
Прости, славний син України,
Твій народ, що тебе не вберіг...

Кат не буде на волі
І йому вже нема каяття!
Знайте, хлопці, не дарма віддали
За майбутнє своє найцінніше - життя!..

Розквітає у серці героя цвіт вишні,
Так приходить весна,
І Небесної сотні усмішки дарує Всевишній,
Україна у нього одна!..

Поділитись сторінкою: