Виряджала мати сина у солдати

Виряджала мати сина у солдати,
Молоду невістку зелений льон жати.     | (2)

Іди ти, невістко, зелений льон жати,
Тільки не вертайся до моєї хати.       | (2)

Жала льон невістка, жала, не дожала
Та й посеред поля тополею стала.       | (2)

Вже проходить рочок, другий наступає,
А на третій рочок козак повертає.      | (2)

Добрий вечір, мамо, що то за причина,
Що на нащім полі росте тополина?       | (2)

Не питайся, сину, що то за причина,
Бери топір в руки, рубай тополину.     | (2)

Як ударив вперше, вона ся схилила,
Як ударив вдруге, та й заговорила.     | (2)

Не рубай мя, милий, то я - твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина.      | (2)

Ой, чиє ж то сіно, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?        | (2)

Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила.        | (2)

Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку в поле жито жати.      | (2)

Жала вона, жала, жала — не дожала
І до сходу сонця тополею стала...      | (2)

Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати?  | (2)

Не питайся, сину, про свою дружину.
Бери топір в руки — рубай тополину.    | (2)

Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась: | (2)

Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина.      | (2)

Поділитись сторінкою: