Вахтовий вальс

Вже кладе доба сутінки на плечі –
Затихає день у покорі снів.
У моє вікно заглядає вечір
Відблиском ясним голубих вогнів.

Все навколо спить – свердловина дише –
Тільки у полях вишки гомонять.
Полум'я нове вітер знов колише –
Трудяться ж бо тут соколи щодня.

Хоч ідуть дощі, хоч лютує стужа,
Та виходиш ти з вахтою завжди.
Крилоньки твої замерзають, друже,
Тільки долі цій не здаєшся ти.

Знов шумлять вітри і весна сміється,
Знов нові пласти з року в рік, щораз.
До нових річок ще струмок ввіллється,
Щоб гордився ним славний "Нафтогаз".

Поділитись сторінкою: