Звели нас очі

Коли з очима розмовляють очі,
Ніхто не чує їх слова пророчі.
Лише до серця серце гомонить:
Зови, любов, лови кохання мить.

Очі — як мрії досвітні,
Очі — сердець голоси:
Карі і чорні й блакитні — 
Чари людської краси.

Звели нас очі і вуста з вустами,
Любов п'янила, мліла до безтями,
І щебетали млосно солов'ї:
Люби його, а ти — люби її.

Якби не очі — дивовижні чари,
Хто б наші долі зводив би до пари.
Якби не очі — хто б єднав серця,
Благословляв до шлюбного вінця.

Поділитись сторінкою: